Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть

Сьогодні на уроці Недільної школи діти переглянули презентацію про Нагірну проповідь Ісуса Христа та вивчили дві Заповіді Блаженства: "Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть" та " Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть" (Мт.5:7,9).

У світі, в якому жив, проповідував і діяв Христос, чеснота милосердя не була знаною. Милосердя навіть не вважалося чеснотою, а радше – слабістю людської природи.

Люди за часів Христа вважали чеснотою любити себе, інших використовувати у своїх інтересах, а ворогів своїх – ненавидіти й нищити. Плодом такого світогляду було невільництво. Невільником можна було дуже легко стати. Не потрібно було йти на війну, щоб потрапити в полон. Досить було стати боржником когось. І коли боржник не міг віддати боргу, то позичальник мав право зробити його невільником, продати все його майно, разом з його жінкою й дітьми.

У юдеїв теж не було милосердя. Бідним ніхто не допомагав, бо біда вважалася Божою карою, а багатство – знаком Божої ласки. Юдеї не мали серця до терплячого. З Христової притчі знаємо, що навіть юдейський священик і левіт перейшли байдуже повз свого співгромадянина, що став жертвою розбою і лежав напівмертвим при дорозі в крові. Тільки прохожий самарянин змилосердився над покаліченим юдеєм, заопікувався ним. Його поведінку Христос поставив як зразок милосердя для всіх наступних поколінь.

Коли Христос проголошував милосердя як блаженство, це було великою сенсацією, майже скандалом. Христове блаженство – милосердя – вважалося якимсь непорозумінням.

А все-таки без нього не можна осягнути правдивої щасливості і запевнити собі тутешнє й вічне щастя. Про це виразно навчає Божа мудрість і правда – Христос

(за матеріалами сайту http://www.god.in.ua/?p=21186)